Інформаційні системи в менеджменті

Системи підтримки прийняття рішень.


До інформаційних систем нового покоління належать системи підтримки прийняття рішень (СППР) та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні АС).
СППР — це інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.
Штучний інтелект — це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складаних творчих завдань. Створенню інтелектуальних інформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко лінгвістичні моделі — це семантичні мережі, фрейми, продукувальні системи — іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту».
Розрізняють три види інтелектуальних АС:
1. інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу «запитання — відповідь»), які в процесі діалогу забезпечують взаємодію кінцевих користувачів — непрограмістів з базами даних та знань професійними мовами користувачів, близьких до природних;
2. розрахунково-логічні системи, які дають змогу кінцевим користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв'язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складаних методів і відповідних прикладних програм;
3. експертні системи, які дають змогу провадити ефективну комп'ютеризацію областей, у яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе.
В економіці України найпоширенішими є експертні системи. Це системи, які дають змогу на базі сучасних персональних комп'ютерів виявляти, нагромаджувати та коригувати знання з різних галузей народного господарства (предметних областей).

Сучасні системи підтримки прийняття рішень (СППР) (англ. Decision Support System, DSS), що виникли у результаті злиття керівницьких інформаційних систем і систем керування базами даних, - це системи, що максимально пристосовані до розв'язування задач щоденної керівницької діяльності, і є інструментом, що покликаний надати допомогу тим, хто вирішує (робить вибір). За допомогою СППР може проводитись вибір рішень у певних неструктурованих і слабкоструктурованих задачах, у тому числі й тих, що мають багато критеріїв.
СППР, як правило, є результатом дослідження з кількох дисциплін, що включає у себе теорії баз даних, штучного інтелекту, інтерактивних комп'ютерних систем, методів імітаційного моделювання.
СППР можна визначити як інтерактивну комп'ютерну систему, призначену для підтримки різних видів діяльності для прийняття рішень із слабоструктурованих та неструктурованих проблем. Термін СППР був запропонований у 1971 р. Скоттом Мортоном для систем прийняття управлінських рішень, а також Герріті – для назви людино-машинних систем прийняття рішень. У 1980 р. Спрейг запропонував узагальнену архітектуру СППР, яка складається із трьох основних компонент: дані, діалог і моделювання. По суті, така архітектура базової моделі СППР залишилась незмінною і досі, проте назва основних компонент трохи змінилась в бік узагальнення. Отже, головними компонентами СППР є: база даних, підсистема управління базою даних; інтерфейс користувача; база моделей (БМ) і система управління базою моделей (СУБМ).
Аналіз еволюції систем підтримки прийняття рішень дає змогу виділити два покоління СППР: перше розроблялось протягом 1970-1980 років, друге – з початку 1980 року й дотепер.
Ранні визначення СППР (на початку 70-х років минулого століття) показували такі моменти:
1. Можливість оперування з неструктурованими чи слабкоструктурованими задачами, на відміну від задач, із якими має справу дослідження операцій.
2. Інтерактивні автоматизовані (тобто реалізовані на базі комп'ютера) системи.
3. Розподіл даних та моделей.
Існує чимало різноманітних визначень СППР, серед яких можна навести:
1. СППР - інтерактивна прикладна система, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий та зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у погано структурованих та неструктурованих ситуаціях для різних сфер людської діяльності.
2. СППР – це ІС, яка ґрунтується на використанні моделей процедур оброблення даних і знань, які допомагають менеджеру в прийнятті рішень.
3. СППР – інтерактивна автоматизована система, що допомагає користувачу, що приймає рішення, використати дані та моделі для розв'язання неструктурованих і погано структурованих проблем.
4. СППР – комп'ютерна ІС, що використовується для підтримки різних видів діяльності з метою прийняття рішень у ситуаціях, коли неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повністю вела б весь цей процес.
На нашу думку найбільш повно відображає сутність СППР таке визначення:
СППР – це особливі інтерактивні ІС, що використовують обладнання, програмне забезпечення, дані, бази моделей і працю менеджера з метою підтримки всіх стадій прийняття слабкоструктурованих і неструктурованих рішень безпосередніми користувачами-менеджерами в процесі аналітичного моделювання на основі наданого набору ІТ.

На даний момент нема загальноприйнятого визначення СППР, оскільки конструкція СППР суттєво залежить від типу задач, для розв'язання яких вона розробляється, доступних даних, інформації та знань, а також від користувачів системи. Проте, можна навести певні елементи та характеристики, загальновизнані у якості частин СППР.
СППР має такі чотири основні характеристики:
1. СППР використовує і дані, і моделі;
2. СППР призначені для допомоги менеджерам під час прийняття рішень для слабкоструктурованих та неструктурованих задач;
3. Вони підтримують, а не замінюють, прийняття рішень менеджерами;
4. Мета СППР — підняття ефективності рішень;
Ідеальна СППР:
1. Оперує зі слабкоструктурованими рішеннями.
2. Призначена для ЛПР різного рівня;
3. Може бути пристосована для групового та індивідуального використання;
4. Підтримує як взаємозалежні, так і послідовні рішення;
5. Підтримує три фази процесу рішення: інтелектуальну частину, проектування та вибір;
6. Підтримує різноманітні стилі та методи рішення, що може бути корисно під час розв'язання задачі групою ЛПР;
7. Є гнучкою і адаптується до змін як організації, так і свого середовища.
8. Проста у використанні та модифікації;
9. Підвищує ефективність процесу прийняття рішень;
10. Дозволяє людині керувати процесом прийняття рішень за допомогою комп'ютера, а не навпаки;
11. Підтримує еволюційне використання і легко адаптується до вимог, що змінюються;
12. Може бути легко побудована, якщо може бути сформульована логіка конструкції СППР;
13. Підтримує моделювання;
14. Дозволяє використовувати знання.
Класифікація СППР
Для СППР відсутнє не лише загальновизнане визначення, але і вичерпна класифікація. Різні автори пропонують різні класифікації.
СППР поділяється на пасивні, активні та кооперативні СППР. Пасивною СППР називається система, що допомагає процесу прийняття рішень, але не може створити припущення, яке рішення слід обрати. Активна СППР може зробити припущення, яке рішення слід прийняти. Кооперативна СППР дозволяє ЛПД змінювати, доповнювати чи покращувати рішення, котрі пропонує система, надсилаючи потім ці зміни для перевірки. Система змінює, доповнює чи покращує ці рішення та надсилає їх користувачу знову. Процес продовжується до отримання узгодженого рішення.

+