Інформаційні системи в менеджменті

навчальний
Текущее время: 18-10, 22:05

Часовой пояс: UTC + 3 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ 1 сообщение ] 
Автор Сообщение
СообщениеДобавлено: 04-10, 17:56 
Не в сети

Зарегистрирован: 04-10, 17:51
Сообщения: 2
1. Концепції розвитку та проектування інфрмаційних систем. Етапи розвитку інформаційних систем
Історія створення і розвитку інформаційних систем тісно пов'язана з автоматизацією діяльності підприємств та організацій, розвитком моделей їх управління.
Інформаційні системи першого покоління виникли на початку 60-х років 20-го століття при необхідності автоматизації управління підприємством на базі великих ЕОМ (електронних обчислювальних машин) і централізованого оброблення інформації. Вони створювались для управління окремими підрозділами чи видами діяльності і з часом інтегрувались у комплексні автоматизовані системи. В зарубіжній літературі дані системи мають назву Data Processing System - DPS (системи електронної обробки даних). У вітчизняній - автоматизовані системи управління (АСУ) - позадачний підхід. В них для кожної задачі окремо готувалися дані і створювалась математична модель. Серед відомих моделей це такі, як MRP (Material Requirements Planing - планування потреби в матеріалах), MRPH (Manufactory Resource Planing - планування ресурсів підприємства).
Для інформаційних систем першого покоління характерним є ефективна обробка запитів, використання інтегрованих файлів для зв'язування між собою задач і генерування зведених звітів для керівництва. Кожна система була націлена на конкретне застосування, і тому опис її функцій був мінімальний і призначався для спеціаліста в цій предметній галузі.
Другий етап (70-80-і роки XX ст.) характерний розробленням програмних продуктів відповідно до концепцій MRP і MRP II:
o MRP (Material Requirements Planning) - планування потреби в матеріалах.
o MRPII (Manufactory Resource Planning) - планування ресурсів підприємства.
СІМ (Computer Integrated Manufactoring) - комп'ютеризоване інтегроване виробництво, передбачає інтеграцію всіх підсистем: керування постачанням, виробництвом, транспортно-складськими системи, якістю, збутом тощо.
Однією з передумов виникнення інформаційних систем другого покоління було створення концепції комп'ютеризованого інтегрованого виробництва СІМ на початку 80-х років, яка передбачала автоматизацію інтеграції гнучкого виробництва й системи керування підприємством на основі потужних комп'ютерів. Розвиток автоматизованих систем управління підприємством в технологічному плані йшов шляхом від файлових систем до систем управління базами даних (СУБД), ускладнення технічних засобів і збільшення їх потужності, розширення переліку завдань, які вирішувалась.
В основі створення цих систем покладено концепцію єдиної бази даних, яку обслуговує спеціальна програма - СУБД. Проте обчислення здійснювались на єдиній апаратній платформі (одній машині).
Основні відмінності між різними СУБД випливають з:
o структури БД, що реалізується (ієрархічна, мережна, реляційна);

o типів ПК, де вони мають бути реалізовані;
o операційних систем, під керуванням яких вони можуть функціонувати.
Більшість широко розповсюджених СУБД адаптовані для різних типів ПК та операційних систем.
Третій етап (початок 90-х років) характерний розробкою програмних продуктів відповідно до концепції ERP (Enterprise Requirements Planning) - планування ресурсів підприємства та переходом на нову технічну платформу - ПК, тобто від мейнфреймів із централізованою обробкою інформації до відкритих систем з розподіленою обробкою даних і комп'ютерних мереж.
Широкого застосування набувають сучасні корпоративні інформаційні системи R/3, Вааn IV, Scala, Галактика та ін. Розвиваються клієнт-серверні, web-серверні та Інтернет-технології.
Концепція розподільної обробки економічної інформації, що реалізована на базі сучасних ПК та локальних комп'ютерних мереж, передбачає формування автоматизованих робочих місць, які дають можливість автоматизувати громіздкі обчислювальні операції, що виконуються на робочому місці відповідним фахівцем, активно впливати на процес обробки інформації з врахуванням реальної обстановки, користуватись спільними інформативними ресурсами. Автоматизоване робоче місце забезпечує діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до централізованих баз даних.
Автоматизоване робоче місце (АРМ) - програмно-технічний комплекс, призначений для автоматизації певного виду діяльності
АРМ є професійно орієнтованою інформаційно-обчислювальною системою, яка працює як автономно, так і в складі мережі.. Його організовують за функціональною ознакою.
Основними функціями АРМ можуть бути:
o ввід, накопичення та зберігання даних;
o пошук даних за заданими ознаками;
o виконання прикладних програм обробки інформації;
o вивід отриманих результатів у заданому вигляді;
o контроль усіх етапів обробки інформації;
o автоматичне протоколювання робочих процесів;
o відображення інформації та результатів її обробки на моніторі.
Протягом 90-тих років XX ст. автоматизовані системи управління підприємствами розвивались у напрямку застосування систем підтримки прийняття рішень, експертних систем та систем штучного інтелекту. Набув розвитку процес впровадження комплексних рішень на основі локальних мереж, потужних СУБД, новітніх технологій проектування і розробки програмних систем. Все ширше для цілей управління підприємством застосовуються Інтернет-технології. Вже існують підприємства, діяльність яких повністю відбувається в середовищі Інтернет.

Четвертий етап (початок третього тисячоліття) характерний глобальною комп'ютеризацією суспільства. Основу структури корпоративних інформаційних технологій визначає методологія CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) - планування ресурсів, що синхронізоване з покупцем. Відображає весь цикл виробництва - від проектування і взаємодії із замовниками до подальшого сервісного обслуговування.
Сучасний стан розвитку інформаційних технологій характеризується переходом на використання Internet/Intranet-технологій.
Особливості інформаційних систем четвертого покоління полягають в:
o максимальному використанні потенціалу ПК і середовища розподіленої обробки даних;
o модульній побудові системи (поєднання різних типів архітектурних рішень у межах одного комплексу);
o економії ресурсів системи за рахунок централізації зберігання та обробки даних на вищих рівнях системи;
o наявність ефективних централізованих засобів мережевого системного адміністрування.
Зазначимо, що на кожному етапі розвитку інформаційні системи нового покоління не заважали розвитку попередніх, а просто розширяли діапазон їх застосування. В деяких сучасних гібридних системах присутні елементи всіх поколінь ІС.
Інформаційна концепція розвитку систем
Поняття розвитку неживої і живої природи розглядається як необоротна спрямована зміна структури об'єктів природи, оскільки структура відбиває рівень організації матерії. Структура – це внутрішня організація системи, що сприяє зв'язку елементів системи і визначає існування її як цілого та її якісні особливості. Структура визначає впорядкованість елементів об'єкта. Елементами виступають будь-які явища, процеси, а також будь-які властивості й відносини, що знаходяться в якому-небудь взаємному зв'язку і співвідношенні один з одним. Структура є впорядкованість (композицій) елементів, що зберігається (інваріантна) стосовно певних змін (перетворень).
Структура – це відносно стійкий, упорядкований спосіб зв'язку елементів, що надає їхній взаємодії в рамках внутрішньо розчленованого об'єкта цілісний характер.
Найважливіша властивість структури – її відносна стійкість, яку розуміють як збереження в зміні. Однак структура містить певну динамічність, окремі часові моменти, являє собою процес розгортання в часі й просторі нових властивостей елементів. Структура – це загальний, якісно визначений і відносно стійкий порядок внутрішніх відносин між підсистемами тієї чи іншої системи.
Поняття "рівень організації" на відміну від поняття "структура" включає, крім того, уявлення про зміну структур і її послідовність в ході історичного розвитку системи з моменту її виникнення. У той час як зміна структури може бути випадковою і не завжди має спрямований характер, зміна рівня організації відбувається необхідним чином. Системи, що досягли відповідного рівня організації і мають певну структуру, здобувають здатність використовувати інформацію для того, щоб за допомогою керування зберегти незмінним (чи підвищувати) свій рівень організації і сприяти сталості (чи зменшенню) своєї ентропії.
Що таке організація? Посилаючись на основоположників теорії організації Федорова і Богданова, Мойсеєв дає таке визначення: "Організація досліджуваного об'єкта (системи) – це сукупність консервативних характеристик об'єкта, що повільно змінюються (в окремому випадку постійних, незмінних). Для визначення організації потрібно виділити ці характеристики об'єкта (системи)".
Під організацією системи будемо розуміти зміну структури системи, що забезпечує погоджену поведінку або функціонування системи, яке визначається зовнішніми умовами. Якщо під зміною організованості розуміти зміну способу з'єднання (чи зв'язку) підсистем, що утворюють систему, то явище самоорганізації можна визначити як таку неминучу зміну системи і її функцій, яка відбувається поза якими-небудь додатковими впливами, унаслідок взаємодії системи з умовами існування і наближається до деякого відносно стійкого стану.
Під самоорганізацією будемо розуміти зміну структури, що забезпечує погодженість поведінки завдяки наявності внутрішніх зв'язків і зв'язків із зовнішнім середовищем. Самоорганізація – це природничонаукове вираження процесу саморуху матерії. Здатністю до самоорганізації володіють системи живої і неживої природи, а також штучні системи. Конкретна конфігурація структури існує тільки в строго визначених умовах і у визначений момент "руху" складної системи.
Динаміка розвитку систем приводить до послідовної зміни їхніх структур. Закономірна зміна структури системи відповідно до історичних змін співвідношень із зовнішнім середовищем і називається еволюцією. Зміна структури складної системи в процесі її взаємодії з навколишнім середовищем – це прояв властивості відкритості як зростання можливостей виходу до нового. З іншого боку, зміна структури складної системи забезпечує розширення життєвих умов, пов'язане з ускладненням організації та підвищенням життєдіяльності, тобто набуттям пристосувань більш загального значення, що дозволяють встановити зв'язки з новими сторонами зовнішнього середовища. Самоорганізація характеризується виникненням внутрішньо погодженого функціонування за рахунок внутрішніх зв'язків і зв'язків із зовнішнім середовищем. Причому поняття функція і структура системи тісно взаємопов'язані; система організується, тобто змінює структуру, заради виконання функції.
Питання про взаємозв'язок структури і функції – одне з найдавніших і традиційних у біології. Аристотель, ставлячи питання "заради чого існує орган?", відповідав: "заради виконання певної мети", тобто функції. Для біологічних об'єктів поняття функції і мети ідентичні. Так, під функцією розуміється, наприклад, фізіологічне відправлення.
Розглядаючи структуру і функцію, перевагу віддають первинності в зміні функції. Однак найбільш правильно розглядати діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість їхніх змін у процесі еволюції (зміна середовища вимагає зміни функції; а вона, у свою чергу, впливає на зміну структури).

Рослинний і тваринний світ дає безліч переконливих прикладів такої взаємозумовленості. Так, вихід рослин на сушу ознаменувався набуттям комплексу морфофізіологічних нововведень, захисних покривів, провідної системи, диференціацією тіла на органи і т. д. Завдяки цим змінам, насамперед, було досягнуте зменшення втрати води від випаровування і посилення її руху по рослині. Тут важко сказати, що чому передувало, морфологічні чи фізіологічні зміни. У той же час очевидно, що "замовлення" на зменшення негативних наслідків нестачі води спричинив за собою добір рослин на розвиток захисних покривів і провідної системи в наземних умовах. У даному випадку мова йде про процес самоорганізації, де можна виділити причину і наслідок, вказати їхній зв'язок із зовнішнім середовищем: зовнішнє середовище змінює функцію, функція змінює структуру.
В міру ускладнення внутрішньої організації функціональні можливості організмів посилюються. Функціональні особливості змінюються трохи швидше, ніж структурні. Одним з прикладів впливу функціональних перетворень на структуру рослини можуть служити листки і перетворення структури черешка зміною його функції: у листка після тривалого самостійного життя в укоріненому стані перебудовуються історично сформовані функції; при цьому черешок здобуває функції стебла, посилюється його провідна і механічна активність.
Структура і функція – невід'ємні властивості живої природи, вони пов'язані в онто- і філогенезі. Будь-який орган має багато функцій. Якщо з багатьох функцій, наприклад, кореня рослин (проведення речовин або їх запасання, утворення придаткових бруньок, прикріплення, синтез і т. под.) одна виявиться головною, то будова його у філогенезі зміниться згідно з новою функцією. З іншого боку, прояв будь-якої функції рослин того самого виду міняється кількісно, причому відмінності часто спадково обумовлені. На цій основі може відбуватися добір за ступенем вираження даної властивості. Наприклад, в одних рослин за таким принципом посилилася присмоктувальна функція коренів (паразити), в інших – опорні функції.
Взаємозв'язок зміни структури і функції в онто- і філогенезі сприяє підвищенню виживання і конкурентоздатності. Для рослин функція – єдине фізіологічне відправлення, необхідне для виживання і розмноження рослин в онтогенезі (наприклад, фотосинтез, дихання, рух). Добір спрямований на пошуки найбільш ефективних механізмів, що реалізують необхідну функцію, тобто на пошуки архітектур системи. Саме в структурі біологічно активної речовини еволюція закодувала його здатність виконувати строго визначену біологічну функцію. Функціональна роль біологічних молекул задається їхньою просторовою структурою – розташуванням у просторі атомів, що входять у структуру.
Можна навести безліч інших прикладів. Для вивчення процесу розвитку необхідно знати характер зміни структур у часі, їхні динамічні параметри. Треба також уміти розкривати закономірності взаємозв'язку між структурою і функцією, що виявляється в системі.
Донедавна природознавство й інші науки могли обходитися без цілісного, системного підходу до своїх об'єктів вивчення, без урахування колективних ефектів і дослідження процесів утворення стійких структур і самоорганізації. У даний час проблеми самоорганізації, досліджувані в синергетиці, здобувають актуальний характер у багатьох науках, починаючи від фізики і кінчаючи екологією. Завдання синергетики – з'ясування законів побудови організації, виникнення упорядкованості. На відміну від кібернетики тут акцент робиться не на процесах керування й обміну інформацією, а на принципах побудови організації, її виникнення, розвитку і самоускладнення (Г. Хакен).
Питання про оптимальну впорядкованість і організацію особливо гостро стоїть при дослідженнях глобальних проблем – енергетичних, екологічних" багатьох інших, вони потребують залучення величезних ресурсів. Філософсько-методологічний аналіз проблем глобального еволюціонізму неминуче приводить до постановки фундаментального питання: чи існують закони еволюційного процесу, що являють собою певну конкретизацію діалектичної концепції розвитку і в той же час загальні для всіх структурних рівнів природної дійсності?
Хоча ця проблема в даний час ще далека від вирішення, усе-таки є певні підстави допускати існування законів і закономірностей прогресивного розвитку в природі, які охоплюють всі основні етапи – космогонічний, геологічний, біологічний, поряд зі специфічними законами і закономірностями, властивими кожному з них.
Це можуть бути, по-перше, закони або закономірності окремих наук, які можна екстраполювати на цілісні процеси еволюції природної дійсності (скажімо, закон зростання ентропії або певні "біоаналогії", що мають досить загальне значення).
По-друге, ідея глобального еволюціонізму одержує підтримку з боку загальнонаукових концепцій. Так, розробка генетичних аспектів загальної теорії систем, що почалася в останні роки, дозволяє припускати, що деякі сформульовані в її рамках закономірності можуть мати дуже широку сферу застосування, зокрема охоплювати певні риси еволюції всієї досліджуваної природної дійсності. Вивченню процесів еволюції неживої і живої природи, а також прогресу суспільства може сприяти подальша розробка концепції самоорганізації.
Нарешті, по-третє, можна припустити, що існують такі типи досить загальних еволюційних законів і закономірностей, що будуть виявлені на основі комплексного аналізу процесів розвитку в масштабах усієї системи наук про природу.
Поки що, звичайно, передчасно обговорювати питання, чи будуть закони, сформульовані спочатку в рамках загальнонаукової картини світу, включатися далі в таку форму організації теоретичного знання, як теорія (система теорій), чи в іншу, дотепер мало досліджену форму міждисциплінарного і загальнонаукового знання – вчення (прикладом якої може служити вчення В. І. Вернадського про біосферу), чи входити і до складу систем теорій, і до складу вчень різного ступеня спільності. У всякому разі, очевидно, що потреби як теоретичного, так і світоглядного плану будуть стимулювати подальше обгрунтування ідеї глобального еволюціонізму.
Інформаційна концепція розвитку систем будь-якої природи, в основі якої лежать категорії інформатики – інформація, ентропія, інформаційні процеси і їхній зв'язок з еволюційними процесами, очевидно, може розглядатися як одна з природничонаукових конкретизацій загальної теорії розвитку.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ 1 сообщение ] 

Часовой пояс: UTC + 3 часа


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 0


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения

Найти:
Перейти:  

cron
Powered by Forumenko © 2006–2014
Русская поддержка phpBB