Інформаційні системи в менеджменті

11. Поняття інформаційної системи

Слово «система» має грецьке походження й означає «ціле, утворене з окремих частин». Світ навколо нас сповнений системами — механізмами, живими істотами, спільнотами людей, тобто системами механічними, біологічними, соціальними тощо.
Інформаційна система — це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси.
Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації, потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю. Інформаційна система може існувати і без застосування комп’ютерної техніки – це питання економічної необхідності. В будь-якій інформаційній системі управління вирішуються задачі трьох типів:
- задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);
- задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);
- задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні).
До інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо.
В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів.
Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато:
Телебачення - забезпечує насаперед поширення інформації.
Мережа мобільного зв'язку - допомагає передавати інформацію.
Цифровий фотоапарат - обробляє інформацію, отриману під час зйомки, та може зберігати її.
Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначена спеціально для роботи з інформацією.
Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними системами з усіх вимог.
Різновиди інформаційних систем
Будь-яку інформаційну систему можна водночас охарактеризувати як систему якогось іншого класу, наприклад технічну або соціальну, а відтак виділити кілька різновидів інформаційних систем:
1. Технічні:
- телевізор
- комп'ютер
- розважальний автомат
2. Біологічні:
- жива істота
- клітина
- мурашник
3. Соціальні:
- шкільний клас
- фан-клуб музичного гурту
- профспілка

Складові інформаційної системи
Серед усіх інформаційних систем нас цікавитимуть лише технічні інформаційні системи, тобто створені людиною з використанням певних технологій. Люди, як відомо, поки не винайшли технологій створення живих істот, а отже, всі технічні інформаційні системи є неживими, немислячими. Постає питання: як же у такому разі вони можуть збирати, обробляти, використовувати або створювати інформацію чи, принаймні, «розуміти» команди людей? Відповідь полягає в тому, що ці системи запрограмовані людиною, тобто містять програмну складову, або програмне забезпечення. Отже, людина має спочатку «пояснити» системі, як поводити себе в певних ситуаціях — задати для неї програму дій і лише після цього система зможе функціонувати.
Програмне забезпечення — інформація, що визначає поведінку інформаційної системи.
Де записуються програми і за допомогою яких засобів система виконує вказівки програм? Для цього в системі мають існувати спеціальні пристрої, які називають апаратною складовою або апаратним забезпеченням інформаційної системи.
Апаратне забезпечення — комплекс технічних засобів, необхідних для функціонування інформаційної системи.

Таким чином, інформаційна система має дві складові — програмне та апаратне забезпечення.
Наприклад, у мобільному телефоні програмне забезпечення становлять:
• записані виробником телефону програми, що визначають склад його меню, послідовність дій — скажімо, під час виклику, та ін.;
• програми, завантажені на телефон користувачем;
• дані, записані на телефоні, зокрема інформація про зроблені й отримані дзвінки, фотографії, музичні файли.
Апаратне забезпечення мобільного телефону — це:
• пристрої, що забезпечують виконання телефоном основних функцій: випромінювач і приймач радіохвиль, дисплей, клавіатура тощо;
• пристрої пам'яті — пам'ять телефону, SIM-карта, карта пам'яті.

Інформаційна система взаємодіє з іншими системами, надсилаючи та отримуючи інформацію. Вона спрямовує запити до джерел інформації й отримує у відповідь необхідні дані, натомість споживачі самі надсилають до інформаційної системи запити. Система обробляє їх і надає споживачам відповіді.
Інформаційна система, як система управління, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, так і з іншої - з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію.

Автоматизована інформаційна система – це взаємозв’язана сукупність даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартних процедур, які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання, представлення інформації у відповідності з вимогами, які випливають з цілей організації. Сьогодні, у вік інформації, практично кожна інформаційна система використовує комп’ютерні технології, і тому надалі під інформаційними системами надалі будемо підрозумівати саме автоматизовані.

Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:
- засоби фіксації і збору інформації;
- засоби передачі відповідних даних та повідомлень;
- засоби збереження інформації;
- засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Різноманітність інформаційних систем з кожним роком все зростає. В залежності від функціонального призначення можна виділити такі системи:
управляючі (АСУТП, АСУВ), проектуючі (САПР), наукового пошуку (АСНД, експертні системи), діагностичні, моделюючі, систем підготовки прийняття рішення (СППР), а в залежності від сфери використання – адміністративні, економічні, виробничі, медичні, навчальні, екологічні, криміналістичні, військові та інші.

Iryna08

11. Поняття інформаційних систем

[1]При самому загальному підході інформаційну систему (ІС) можна визначити як сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб
користувачів (абонентів). Таке визначення може бути задовільним тільки
при самій узагальненій і неформальній точці зору і підлягає подальшому
уточненню. ІС здавна знаходять (в тому чи іншому вигляді) досить широке
застосування в життєдіяльності людства. Це пов'язано з тим, що для
існування цивілізації необхідним є обмін інформацією - передача знань,
як між окремими членами і колективами суспільства, так і між різними
поколіннями.
Найдавнішими і найпоширенішими ІС слід вважати бібліотеки. І, дійсно,
здавна в бібліотеках збирають книжки (або їх аналоги), зберігають їх,
дотримуючись певних правил, створюють каталоги різного призначення для
полегшення доступу до книжкового фонду. Видаються спеціальні журнали та
довідники, що інформують про нові надходження, ведеться облік видачі.
Ще один приклад. На великому сучасному підприємстві в тому чи іншому
вигляді повинна існувати інформаційна система. Для забезпечення якісного
управління потрібно знати (можливо з різним ступенем оперативності)
об'єм запасів тієї чи іншої сировини, скільки і якої вироблено
продукції, скільки споживається електроенергії, який цех що виробляє і
що потребує, та багато іншої інформації, яка стосується виробничих
питань. Крім цього, профспілкам необхідні відомості про потреби
співробітників у соціально-побутовій, медично-оздоровчій сферах, тощо.
Для обробки всіх таких даних потрібні певні організаційні і технічні
засоби, тобто ІС.
До цього моменту мова йшла про інформаційні системи без врахування
способу їх реалізації. Найстаріші ( у моральному і у фізичному
розумінні) системи повністю базувалися на ручній праці. Пізніше їм на
зміну прийшли різні механічні пристрої для обробки даних (наприклад, для
сортування, копіювання, асоціативного пошуку, тощо). Наступним кроком
стало впровадження автоматизованих інформаційних систем (АІС), тобто
систем, де для забезпечення інформаційних потреб користувачів
використовується ЕОМ зі своїми носіями інформації. В наш час - епоху
інформаційного вибуху - розроблюється і впроваджується велика кількість
самих різноманітних АІСів з дуже широким спектром використання.
[2] В науковій літературі існує досить значне розмаїття щодо класифікації
АІС. Різні автори в залежності від своїх задач та точок зору виділяють
ті чи інші критерії і розподіляють пріоритети між ними. Зупинимось на
одному з таких підходів, який на наш погляд, найбільш узгоджується з
іншими темами цього курсу. Отже, АІС класифікуються:

1) за призначенням (фактографічні, документальні та змішані);

2) за мовами (замкнуті системи, системи з базовою мовою та змішані);

3) за локалізацією (локальні та розподілені);

4) за схемою додаткової обробки (постобробка та попередня обробка);

5) за структурами даних (ієрархічні, мережаного типу , реляційні).

Розглянемо по черзі і детальніше кожний з критеріїв.
1) за призначенням.
Документальні системи зорієнтовані на обробку та зберігання документа
(порівняно великої за розміром послідовності символів), внутрішню
структуру якого система (майже) повністю ігнорує, тобто він неподільний
(атомарний) з точки зору системи. Споживачем результатів пошуку
виступає, як правило, кінцевий користувач.
Фактографічні системи оперують фактами (даними) різних типів, що
зв'язані в системі в більш чи менш складні структури. Дані, що є
результатом пошуку, можуть стати складовою частиною звітів або
використовуються різноманітними обчислювальними процесами.
Змішані системи включають в себе в тих чи інших пропорціях риси обох
вищеназваних варіантів. Переважну більшість сучасних систем для ПЕОМ
слід віднести до категорії змішаних.
Звичайно, наведені описові характеристики не дають можливості чітко
визначитись у випадку класифікації кожної конкретної ІС, але дозволяють
зробити перші грубі припущення. Для більш точних класифікаційних оцінок
необхідно враховувати додаткові властивості, що відносяться до
пошукового процесу, а також до особливостей мов запитів, реалізованих в
тій чи іншій системі. Оскільки подальші наші розгляди будуть стосуватися
переважно фактографічних систем, тому зараз приділимо більше уваги саме
документальним системам.
Дескрипторні або документальні АІС (ДАІС) історично були першими.

Спочатку їх мовою була нічим не обмежена природна мова. Перші ДАІС були призначені для пошуку книг та документів у бібліотеках і великих
сховищах, тому їх і почали називати документографічними.
Основним елементом інформаційного простору ДАІС була анотація або
реферат книги, документа, явища чи об'єкта. Реферат повинен
відображувати ті риси, які цікавлять користувача (як правило - людини).
В ньому виділяються слова чи слоросполучення, які в сукупності майже
однозначно (в ідеалі точно) відповідають повному опису об'єкта, крім
того, таких слів повинно бути відносно небагато. Їх називають ключовими
словами або дескрипторами. Запит для ДАІС можна зформулювати у вигляді
переліку дескрипторів, який на думку користувача характеризує потрібний
реферат, а значить, і відповідний об'єкт. Алгоритм формування відповіді
послідовно порівнює запит з кожним рефератом і вибирає такі, що пройшли
порівняння. В таких системах запит називають пошуковим розпорядженням, а реферат - пощуковим образом.

2) за мовами (замкнуті системи, системи з базовою мовою та змішані);

Системи з базовою мовою передбачають взаємодію користувача з СУБД з
середовища якоїсь іншої мови програмування, де і виконуються більшість
постпошукових перетворень даних. Такий підхід зручний для розробки
різного роду систем як надбудов над СУБД, бо дає можливість створювати
високоефективні програми постпошукової обробки даних.
Замкнуті системи самостійно забезпечують користувача всіма необхідними
засобами як для локалізації даних, так і для їх постпошукової чи
передпошукової обробки. Недоліком таких систем є те, що в них відсутні
Недоліком таких систем є те, що в них відсутні (або малоефективні) засоби для розробки надбудов – проблемно-орієнтованих комплексів.
Змішані системи передбачають наявність обох можливостей двох попередніх підходів і є найбільш поширеними на сьогодні.

3) за локалізацією (локальні та розподілені);

Локальність передбачає розташування всього програмного забезпечення і
даних на одному ізольованому комп’ютері, а розподіленість означає
розташування системи на мережі комп’ютерів з певною стратегією
рознесення даних.

4) за схемою додаткової обробки (постобробка та попередня обробка);

Головним призначенням будь-якої системи баз даних є підтримка функцій
локалізації даних, що зберігаються, але дуже важливою властивістю, що
може значно підняти інтерфейсний рівень системи, є наявність постобробки
даних після їх локалізації в базі даних, чи попередньої обробки.

5) за структурами даних (ієрархічні, мережаного типу , реляційні).

Структури даних, що підтримуються в системі бази даних, - це важливий
фактор, що впливає, як на виразову потужність, так і на ефективність
функціонування. Для систем з ієрархічною структурою базовою структурою
даних є дерево; як правило, вони мають найвищу ефективність
функціонування, але виразові можливості їх відносно низькі. Системи з
структурами даних типу мережа мають значно кращі виразові можливості,
але дещо програють у ефективності функціонування, точніше, від
користувача вимагається значно вищий рівень кваліфікації для ефективної
експлуатації таких систем. В останні десятиріччя найбільшого
розповсюдження (особливо для персональних ЕОМ) зазнали СУБД реляційного типу, для яких характерно щонайпростіша структура даних (плоский файл), але одночасово суттєво підвищений рівень мов маніпулювання даними, що
максимально употужнює виразові можливості та знижує ефективність
функціонування, тому для таких систем потрібні потужні комп’ютери, і
вони значно чутливіші (порівняно з попередниками) до росту об’ємів
даних.

Висновок
Ми живемо у час всебічного розвитку оточуючого нас світу. У зв’язку з цим, з кожним днем збільшується кількість інформації стосовно найрізноманітніших сфер нашого життя.
Тобто розширюється інформаційна сфера. А оскільки жодна з організацій, підприємств, фірм не являєтьсяінформаційно ізольованою, то дуже важливим питанням є питання отримання якісної та корисної інформації, яка забезпечувала б оптимальність процесу управління.
Інформаційний менеджмент з’явився як частина теорії менеджменту приблизно на межі 20-21 століть. Він являв собою якісно нову інформаційну концепцію, яка дала поштовх розвитку нової індустрії у сфері управління. Ця концепція пов’язана з тим, що водночас із традиційними важелями управління з’являється ще один – управління бізнесом за допомогою інформаційних технологій.
Інформаційний менеджмент відіграє дуже важливу роль у діяльності кожної організації оскільки фактично являється потужною та ефективною інформаційною підтримкою. А це забезпечує їй ісування у сучасних економічних умовах, які вимагають досить швидкого планування та прийняття рішень.

Список використаної літератури
1. Інформаційні системи і технології в економіці : Посібник/ Ред. Володимир Пономаренко,. -К.: Академія, 2002. -541 с.
2. Гужва В. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі : Навчальний посібник/ Володимир Гужва, Анатолій Постєвой; М-во освіти України. КНЕУ. -2-е вид., доп. і перероб.. -К., 2002. -457 с.