Інформаційні системи в менеджменті

Засоби мережного і системного адміністрування ніколи не займали домінуючих позицій у корпоративних інформаційних системах. Традиційно допоміжна роль, що їм відводилась, призвела до того, що структура і функції ПО даного класу виявилися в прямої залежності від архітектури обчислюванних систем і еволюціонували разом із ними.
Тим часом корпоративні користувачі інформаційних технологій поступово приходять до усвідомлення значущості того впливу, що засоби адміністрування роблять на бізнеси-процеси. Цей факт, з одного боку, змушує більш строго поставитися до формулювання критеріїв, котрим повинне відповідати керуюче ПО, а з інший, дозволяє припустити, що вже
незабаром йому може бути відведене більш почесне місце в структурі інформаційної системи.
Функціональна область управління, що відносяться до цієї сфери, чітко визначені в специфікаціях ISO:
•рішення проблемних ситуацій (діагностика, локалізація й усуненнянесправностей, реєстрація помилок, тестування);
•управління ресурсами ( врахування, контроль використання ресурсів, виставляння рахунків за використані ресурси й обмеження доступу до них);
•управління конфігурацією, спрямоване на забезпечення надійного й ефективного функціонування всіх компонентів інформаційної системи;
•контроль продуктивності (збір і аналіз інформації про роботу окремих ресурсів, прогнозування ступеня задоволення потреб користувачів/додатків, заходи для збільшення продуктивності);
•захист даних (управління доступом користувачів до ресурсів, забезпечення цілісності даних і управління їхнім шифруванням).
В даний час на ринку присутні сотня продуктів, що дозволяють вирішувати ті або інші задачі системного адміністрування. У підставі своєрідної піраміди знаходяться базові платформи управління - CA- Unicenter TNG компанії Computer Associates, HP OpenView і Tivoli Enterprise виробництва IBM. Названі системи покривають уся функціональна область, обумовлені стандартом ISO; окремі пробіли в цьому спектрі згодом усуваються шляхом власних розробок, висновки партнерських угод або придбання інших фірм.
Самостійну групу складають сімейства керуючих додатків, що охоплюють лише частина областей системного адміністрування. Прикладами програм цієї категорії можуть служити пакети PATROL компанії BMC Software і EcoSYSTEMS виробництва Compuware.
Нарешті, множина фірм у даний час пропонує так називані «крапкові» продукти, орієнтовані на рішення конкретних вузьких задач (аналіз подій, генерація звітів про продуктивність, управління IP- адресами і т.д.).
Основний результат тривалого розвитку галузі системного адміністрування висловився в тому, що з функціональної точки зору основні платформи управління в даний час досить схожі один на одного.
Розходження між ними криються в сфері структурного виконання і, крім того, пов'язані з тими вихідними цілями, що ставилися на початкових етапах розробки. Так, корені сімейства OpenView лежать у сфері мережного адміністрування (відповідні функції рахуються найбільше сильними в порівнянні з конкуруючими пакетами), засоби ж системного адміністрування були додані пізніше. Навпроти, пакет Tivoli Enterprise (тоді ще Tivoli Management Environment) спочатку був націлений на рішення проблем системного адміністрування; те ж справедливо й у відношенні ПО CA-Unicenter.
Що стосується архітектурної реалізації, то тут можна спостерігати як варіанти єдиних інтегрованих систем (CA-Unicenter, компоненти котрого стали пропонуватися окремо тільки в 1997 р.), так і продукти, що споконвічно мали модульну структуру (HP OpenView).
Архітектурні аспекти виходять на перший план, коли виникає потреба в інтеграції різноманітних продуктів, наприклад крапкових рішень із базовою платформою адміністрування. Про актуальність цієї задачі свідчить поява окремого сегмента програмного забезпечення, що інтегрує, що сьогодні пропонується такими фірмами, як CACI Products, Ganymede Software, Make Systems, Managed Object Solutions, NetReality.
Серед численних категорій користувачів ПО системного адміністрування усе більша вага набирають фірми середнього розміру, що у своєму розвитку вже переростили найпростіші задачі керування настільними комп'ютерами, об'єднаними в локальну мережу, але ще не готові - ні в психологічному, ні у фінансовому плані - розгорнути в себе складні і дорогі керуючі платформи. Очевидно, користувачам цієї групи потрібні не крапкові продукти, у надлишку присутні сьогодні на ринку, а закінчені рішення, що мають обмежену функціональність, інтуїтивний Web-інтерфейс і прийнятну ціну. Ніша, що тут утворилася, поступово починає заповнюватися: як приклад можна назвати пакет FrontLine Manager, що випускається молодою компанією Manage. Com.
Останнім часом у закордонній літературі усе активніше обговорюється концепція динамічного адміністрування. Її поява відповідає загальній тенденції у світі мережного і системного адміністрування - переносу акцентів із контролю за окремими ресурсами або їхніми групами, із керування робочими характеристиками ІС на максимальне задоволення запитів кінцевих споживачів інформаційних технологій.
Такий підхід припускає насамперед наявність засобів аналізу поводження користувачів, у ході якого повинні бути виявлені як їхні преваги, так і проблеми, що виникають у повсякденній роботі. Результати, отримані на цьому етапі, повинні служити відправною точкою для так називаного активного керування взаємодією між основними об'єктами адміністрування - користувачами, додатками і мережею. Термін «активне» розуміє постійне відслідковування характеру роботи користувальних додатків і оперативне втручання в цей процес у тому випадку, коли рівень сервісу, одержуваний користувачем, не відповідає очікуваному. Для найбільше адекватного реагування на виникаючі проблеми прихильники концепції активного адміністрування закликають використовувати аналітичні засоби підтримки прийняття рішень.
Проте перед тим, як справа дійде до конкретних мір, системний адміністратор повинен мати формальний опис тих послуг, що ІТ-відділ зобов'язаний надати конкретному користувачу, і мати у своєму розпорядженні надійні засоби виміру параметрів сервісів у реальному часі. Один із варіантів цього сценарію поступово оформився в самостійну концепцію керування ІТ-услугами.